Геополітична роль України у сучасному світі має важливе і стратегічне значення для декількох світових полюсів. Саме цим і можна пояснити війну, яка відбувається у нашій країні. Якби Україна не була важливою, то і війни з багатомільярдними збитками у техніці та від санкцій - наш північно-східний сусід би не почав.
На мою думку, геополітична роль України і зіткнення які зараз відбуваються, найкраще описані у хрестоматійних книгах геполітлогії та поглядах їх авторів Збіґнєва Бжезінського "Велика Шахівниця" та Самуеля Гантінгтона "Зіткнення Цивілізацій".
Згідно з поглядами Гантінгтона - зіткнення цивілізацій не одмінно мало відбутись. І зараз ми бачимо тому яскравий приклад. З єдиною поправкою на те, що це зіткнення відбулось не з розподілом за культурами, а розлом став саме у наявності цивілізації. Тобто зіткнення відбувається власне "цивілізації" і "анти-цивілізації"... Темного світу варварів з беззаконням, безправ'ям, дикістю та відсталістю із Колективним Заходом, який намагався Верховенство Права, Права Людини, Демократію та гуманність нав'язати всьому глобальному світові.
До анти-цивілізації на мій погляд відносяться росія, іран, еритрея, китай. Сирія, Білорусь, Венесуела входять в цей перелік переважно через своїх диктаторів утримуваних і збережених росією.
Коаліцію ж Західного Світу найкраще можна описати переліком держав учасників другої зустрічі у форматі Рамштайн. До них відносяться Країни НАТО, Україна, Ізраїль, Йорданія, Катар, Кенія, Ліберія, Марокко, Нова Зеландія, Південна Корея, Туніс, Японія. Хоча і з цього переліку хтось відстоює перелічені цінності із різною завзятістю. Наприклад, Туреччина, може вийти із цього табору у недалекій перспективі.
Понад 30 років незалежності наша держава існувала як буферна, нейтральна, позаблокова держава. Безпекова архітектура була побудована на відмові від ядерної зброї та наступального озброєння буферними державами між НАТО та росією. Україна, разом з Білоруссю та Казахстаном приєднались до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї в обмін на Будапештські "гарантії", які однак виявились не "гарантіями", а "безпековими запевненнями". Також між росією та НАТО знаходились нейтральні Швеція та Фінляндія. Однак, Україна ніколи на себе не брала юридичних зобов'язань залишатись позаблоковою, нейтральною, і т.д. І раніше Росія не просувала таких вимог, оскільки, мабуть розраховувала на те, що Україна приєднається до її блоку Організації Колективної Безпеки, та до її союзу Євразійського економічного простору. Однак, росія це занепадаюча імперія. Держава третього світу з середнім прибутком, економікою яка вже не входить навіть в ТОП10, а в наступному році може стати меншою за економіку 20 мільйонного Тайваню, незважаючи на різницю в населенні в понад 6 разів. Росія визначала і визначає себе як геополітичний полюс. Але її самовизначення не співпадає з наявним станом речей. Вона вже давно не полюс. Власне "супердержава" визначається здатністю екстраполювати свою волю на інші держави. Але в Росії ця воля зводиться лише до порятунку диктаторів у деяких не розвинених країнах, а навіть начеб-то її союзники - не підтримують її дій. Наприклад, проти резолюції ООН №ES-11/1 яка закликає росію до негайного припинення агресії проти України - проголосувала лише білорусь. Натомість всі інші "наче б то" союзники з Євразійського союзу та ОДКБ залишились нейтральними.
Як наслідок, такий дисонанс у власному самовизначенні та реальністю спричинив одержимість ідею відродження могутності. І це відродження на думку росіян має статись за допомогою повернення під свій контроль України. Спочатку росіяни хибно вирішивши, що мають право порушувати зовнішньополітичний суверенітет України вимагали відмовитись від руху на зближення з ЄС і НАТО. А потім і прийшли до прямої дії із порушення суверенітету вдаючись до військових атак та відшматування територій. Такими діями росія руйнує всю геополітичну систему безпеки. Присутність росії і недобросовісне її використання права вето у Раді Безпеки ООН руйнує будь-яке миротворче вирішення конфлікту. росія прагне підкорити і знищити українську державність та український народ, через те що вони побачили програж росії у всіх інших сферах. Війна - це останній засіб. росія програла у всіх інших сферах: економічній, культурній, науковій, технологічній... Тому у неї не залишилось окрім війни і ядерного тероризму.
Однак не зважаючи на огиду українців від російського світу і прагнення повернутись у сім'ю європейських народів, не всі із Заходу виявились готові реагувати. Залізна завіса - прірва між державами колись окупованими радянським союзом та Європою досі не подолана у світогляді частини представників еліт Західного світу. Саме у цій площині і буде відбуватись бій наступні декілька років. Це найважливіше поле битви української дипломатії. Оскільки ще багато європейських еліт готові слухати російські ультиматуми, ставити їх інтереси вище держав Східної Європи, прагненні зберегти зв'язки з росією яка скочується у фашизм, мрії перетягнути її не свій полюс.
Ось ця битва за полюс росії, чудово описана в книзі "Велика Шахівниця" Збіґнєва Бжезінського. Він ще 30 років тому спрогнозував, що геополітична битва майбутнього буде відбуватись за "перетягування" росії на полюс. Він спрогнозував що український народ швидко захоче до європейського блоку і ймовірний конфлікт заходу з росією через це. В його прогнозах Європейські еліти намагатимуться втримати росію на своєму полюсі, або ж росія стане союзником китаю. Однак згідно прогнозам утримування росії в західному полюсі буде коштувати заходу України. Тобто росія може мати гарні стосунки з заходом, якщо їй "віддати" Україну, Білорусь... Такий сценарій означатиме відмову заходу від своїх цінностей і втрату ядра своєї єдності. Або ж Захід обере Україну, та втратить росію. На мій погляд, нормальне співіснування заходу та росії не можливе, навіть якби вони хотілли "віддати" Україну. Просто тому що терор, шантаж, ультиматуми - це суть політичної культури росії. Однак, як я і казав деякі групи європейський еліт, деякі європейські лідери - марять хибними надіями. Чи вдасться їм поєднати світоглядну прірву між Україною і Європою - ми побачимо вже найближчим часом. 22 червня стане відомо чи отримає Україна статус кандидата в Європейський союз та чи отримає чітку перспективу членства. Так само що стосується блокового статусу від нас і європейців залежить чи знову Україні буде виокремленна роль нейтральної з "безпековими запевненнями" або ж ми приєднаємося до Організації Північноатлантичного Договору (НАТО). Мені би дуже хотілось другого варіанту, але західні політики все ще бояться зіткнення з занепадаючою імперією. На мою думку, роль нейтральної, демілітаризованої та позаблокової для України - екзистенційна загроза. Україна має бути в військовому блоці. А росія як вічний агресор має бути позаблоковою, буферною, нейтральною та демілітаризовано.
Comments
Post a Comment